Вітаю вас!

Ну що ж, повноцінний робочий тиждень добіг кінця. О, диво. Можливо я навіть трохи захворів, бо дере горло, але все одно, якщо глобально, вдома і на вулиці краса. Я б навіть побажав, щоб така прохолодна погода трималася ще багато днів. Ця сірість серед зелених дерев — це щось із чимось, особливо коли спостерігаєш за нею зі склянкою смачного напою за вікном. Однозначно краще, ніж промені сонця, які зранку б’ють лазером в очі. Сонце я також люблю, але не після ночі на ногах у реальному житті.

Зараз у якості профілактики буду пити віскі — льодяник "Стрепсілс", хоч і смачний, та його дія навряд чи зможе щось протиставити міцному алкоголю. Так-так, я з тих країв, де будь-який недуг лікують склянкою горілки. Настільки в нас там жорсткі хлопці ростуть 😅 Жартую, звісно.

Хотів навіть почитати, досить давно розпочав найвідомішу антиутопію Олдоса Хакслі, але дівчина запропонувала пограти у WoW. Та й треба ж нарешті вам розповісти більш детально про цей світ, де професіонали навіть заробляють реальні гроші, а не тільки витрачають час на пікселі. Буду сподіватися, руки дійдуть, бо загальна втома дається взнаки, і саме зараз дуже хочеться спокійно відпочити.

Тож додаю світлину з архіву і кажу до побачення. Відпочину і вже потім поговоримо.

Одеса, 2020 рік.

P.S. У порівнянні з величчю неба навіть здоровенний парашут виглядає піщинкою. У мене захоплює дух від цієї світлини, хоча зроблена вона на звичайний телефон.