**How we went on a family hike (part 2).**[![w6qubum3u2.jpg](https://img.esteem.ws/w6qubum3u2.jpg)](https://img.esteem.ws/w6qubum3u2.jpg) *Be sure to click on the image to view full screen!*

EN:	UA:
I continue my story about the first family hike (the beginning is here).	Я продовжую свою розповідь про перший сімейний похід (початок тут).
There were a lot of tourists on the Khomyakiv valley and someone who likes a gaggle could easily stay here. We have spent the last forces to climb higher and spend the night in the forest.	На полонині Хом'яків було дуже багато туристів і той, хто любить галасливі компанії спокійно міг залишатися тут. Ми ж витратили останні сили, щоб піднятися вище і заночувати в лісі.

[![uffcphyiwa.jpg](https://img.esteem.ws/uffcphyiwa.jpg)](https://img.esteem.ws/uffcphyiwa.jpg)

This is the view from the place of spending the night. The popular Khomyak and Khomyakiv valley are left behind.	Це вид з місця ночівлі. Популярний Хом'як і полонина Хом'яків залишилися позаду.
The place in the forest was really better: there was absolutely no wind, there was a spring from which a small stream flowed, one side opened a good view and there were no neighbors.	Місце в лісі дійсно було краще: тут абсолютно не було вітру, поруч було джерело з якого витікав маленький струмочок, в одну сторону відкривався гарний вид і сусідів не було.
I and my son were squeezed like a lemon, but nevertheless we ate and immediately went to bed, and my husband lit a fire and watched the sunset until dark.	Я і син були вичавлені як лимон, але тим не менше ми поїли і відразу лягли спати, а чоловік розпалив багаття і спостерігав за заходом до темна.

[![sygeutuz58.jpg](https://img.esteem.ws/sygeutuz58.jpg)](https://img.esteem.ws/sygeutuz58.jpg)

The next morning we got up early to catch the route and reached the railway station on time.	На наступний ранок ми встали рано, щоб встигнути пройти маршрут і дійти вчасно до залізничної станції.
My husband said that on the second day we will be on the ridge and it will be easier, because we will not need to gain altitude.	Чоловік казав, що на другий день ми вже будемо на хребті і буде легше, оскільки не треба буде набирати висоту.
But another surprise awaited us - the boulders and scree of Gorgan.	Але нас чекав інший сюрприз - валуни і осипи Горган.

[![dwedc4ib9g.jpg](https://img.esteem.ws/dwedc4ib9g.jpg)](https://img.esteem.ws/dwedc4ib9g.jpg)

Now we had to jump on the rocks like mountain goats.	Тепер нам треба було стрибати по камінню як гірські кози.
Before stepping on the stone, it was necessary to check whether it was stable or not. On a small stone, you could slip and twist your leg, and a large boulder could crush.	Перш ніж наступати на камінь, треба було перевірити стійкий він чи ні. На маленькому камені можна було послизнутися і вивернути ногу, а великий валун міг придавити.

[![mrjoh18dfs.jpg](https://img.esteem.ws/mrjoh18dfs.jpg)](https://img.esteem.ws/mrjoh18dfs.jpg)

There are such muscle-stabilizers. They keep the body upright and do not let it fall. So these muscles were strained to the limit, but we understood that there was no way back and we had to go through the whole range in this mode.	Є такі м'язи-стабілізатори. Вони тримають тіло вертикально і не дозволяють йому впасти. Так ось ці м'язи у нас були напружені до межі, але ми розуміли, що дороги назад немає і нам треба пройти весь хребет в такому режимі.
Again, we were angry at her husband, although he showed that the stones can even run....	Знову ми розсердилися на чоловіка, хоча він показував, що по камінню можна навіть бігти....

[![ocsum1grqj.jpg](https://img.esteem.ws/ocsum1grqj.jpg)](https://img.esteem.ws/ocsum1grqj.jpg)

After some time we also learned to "feel the stones" and the matter went faster...	Через якийсь час ми теж навчилися "відчувати камені" і справа пішла швидше...
But all the same, with a heavy backpack on the back, there was a feeling that we would not make the train.	Але все-одно з важким рюкзаком на спині було відчуття, що ми не встигнемо на поїзд.

[![utg8a4uv6d.jpg](https://img.esteem.ws/utg8a4uv6d.jpg)](https://img.esteem.ws/utg8a4uv6d.jpg)

We had time to look at the mountain landscapes, only while resting. I always experienced how much time to go and in what conditions. Calm down only that my husband has already passed this route and knows what he is doing...

Ми встигали подивитися на гірські пейзажі, тільки поки відпочивали. Я весь час хвилювалась скільки ще треба пройти і в яких умовах. Заспокоювало тільки те, що чоловік вже пройшов цей маршрут і знає, що робить...

[![qzu33rc0s3.jpg](https://img.esteem.ws/qzu33rc0s3.jpg)](https://img.esteem.ws/qzu33rc0s3.jpg) [![95zo4qb2ce.jpg](https://img.esteem.ws/95zo4qb2ce.jpg)](https://img.esteem.ws/95zo4qb2ce.jpg) ![478vdgc7du.jpg](https://img.esteem.ws/478vdgc7du.jpg)

At last I began to feel confident and understood that everything would turn out. But, we approached the end of the ridge and we were waiting for another surprise - the descent from Malyi Gorgan...	Нарешті я почала відчувати себе впевнено і зрозуміла, що усе вийде. Але, ми підходили до кінця хребта і нас чекав черговий сюрприз - спуск з Малого Ґоргану...
The descent was very steep ... We looked down and it seemed to us that we could never come down... After making a couple of attempts, we "slid" several times over the scree.	Спуск був дуже крутим ... Ми дивилися вниз і здавалося, що ніколи не зможемо спуститься... Зробивши пару спроб ми кілька разів "ковзали" по осипи.

[![h8q4hoa5nv.jpg](https://img.esteem.ws/h8q4hoa5nv.jpg)](https://img.esteem.ws/h8q4hoa5nv.jpg) [![9ttb2pcel7.jpg](https://img.esteem.ws/9ttb2pcel7.jpg)](https://img.esteem.ws/9ttb2pcel7.jpg)

Unfortunately the photo does not convey the whole "steepness" of the descent, but believe me, I thought that if I stumble and fall, then I will stop at the very bottom. And the difference in altitude is almost 500 meters...	На жаль фото не передає всю "крутизну" спуску, але повірте, я думала, що якщо спіткнутися і впасти, то зупинюся в самому низу. А різниця висот майже 500 метрів...
Very slowly and without excesses, we did it all... And this was the last obstacle on our way. There remained a long way through the forest to the ski resort "Bukovel".	Дуже повільно і без ексцесів, ми усе-таки зробили це... І це було останньою перешкодою на нашому шляху. Залишався лись довгий шлях через ліс до гірськолижного курорту Буковель.
When we reached Bukovel it seemed that we could not walk any more, to which my husband said that this route seemed to him an easy walk.	Коли ми дійшли до Буковеля здалося, що ходити більше не зможемо, на що чоловік сказав, що йому цей маршрут здався легкою прогулянкою.
We immediately told my husband that we would not go on a hike, but already on the train we planned the next hike...	Ми відразу сказали чоловікові, що більше в похід не підемо, але вже в поїзді ми планували наступний похід.
I and my son love mountains and hiking not so much as a husband, but we sometimes wake up instinct, which pulls us into the mountains!	Я і син любимо гори і походи не так сильно як чоловік, але у нас іноді прокидається інстинкт, який тягне нас в гори!
Even when it is difficult, immediately after the hike, all the difficulties are forgotten and in memory there are only unforgettable memories and the strongest bonds that connects the family and us all with nature.	Навіть коли складно, відразу після походу всі складнощі забуваються і в пам'яті залишаються тільки незабутні спогади про найміцніших узи, що пов'язують сім'ю і нас всіх з природою.