Diary Game : Навала корівок

Всім привіт!

Колись чула, що якщо в природі навала божих корівок, то чекай на біду. У дві тисячі двадцять першому році, ми з чоловіком були на морі і така навала корівок була, страшне. Оце саме у той час я про таке повір'я і почула від когось на пляжі. Потім сталася десь трохи більше ніж через півроку війна, тепер не знаю вірити цим повір'ям чи це збіг. Зараз коли я йду по вулицям те саме, у моєму місті навала божих корівок.

Ну це був такий вступ до мого допису, невеселий, але як є. Божі корівки - це дуже гарні комахи, але вони кусаються зарази, та ще й так боляче. Сьогодні поки я пила каву, вони мене обліпили, я нарахувала штук шість жуків: і на шиї, і на ногах, і на руках, куди вони тільки не сідають, одна навіть вкусила. Тож я для допису сфотографувала одну красуню з червоною спинкою, в чорну цяточку.

А потім пішла в Аврору, в місцевий свій улюблений бутік. Цілі щось купувати не було, була лише ціль десь пройтися, і куди ж його не пройтися як не до Аврори. Сфотографувала ось таких сусликів та зайця. Зараз для тих хто має своє подвір'я та садок ой скільки багато штуковин в Аврорі, були б тільки гроші. Декорації які ти хочеш, але я не садівник любитель, тому, мені ці статуетки ні до чого.

Що ще вам розповісти? Зателефонувала мені сьогодні мама побратима мого чоловіка. Її син також зник в той день, вони буди разом. Плаче, емоційно нестабільна, та враховуючи те, що їй сімдесят два роки, мені стрьомно було що-небудь казати. Ми все ще в очікуванні телефонного дзвінка, щоб почути... ех... Не знаю навіть, що почути... хотілось би гарних новин. Оце ж маму Лєну тригерить, та й мене тригерить, але я себе намагаюся тримати в руках, поки не дочекаюся дзвінка. І її розумію, і себе розумію, і що робити, як підтримати, не знаю.

Тож сьогодні я після розмови з мамою Лєною кожну хвилину як на голках. І слухавку не брати не можу, як візьму завжди мене криє накриває. А чому я кажу на неї мама Лєна, бо я якось запитала як її по-батькові, а вона каже та мене просто Лєна звуть. Ну якось неправильно звертатися як до подруги, то я на неї кажу мама Лєна. Вона погодилась, каже мені так більш подобається, значить давай так. Короче якось так.

Прибрала сьогодні в квартирі, змінила постільну білизну, зараз увімкнула серіал буду якось відволікатися. Дощ сьогодні був такий гарний так одразу в повітрі відчувся запах дощу, обожнюю таку погоду. Подруга гукала сьогодні гуляти, а мені не хочеться нічого, то не знала як відмовити, а тут дощ пішов. Тож ситуація з дощем мене врятувала.