Дивна солонка та інші речі

Привіт, друзі! Сьогодні я трохи залізу на територію @nobilisa .😊 У неї є кілька «спеціалізацій» у блозі, і я маю на увазі не шиття одягу для ляльок, а її дописи про посуд — зокрема, про порцеляновий та фарфор.

Кілька днів тому, перебираючи старий посуд, який нам колись передала тітка дружини (після закриття старої їдальні), я знайшов цікаву річ. Назвемо її, скажімо , посудинка — хоча це й не зовсім посуд і не столовий прибор у звичному сенсі. Вона точно входить до кухонного начиння, але от що саме це таке — було не зовсім ясно.

На перший погляд схоже на солонку чи перечницю. Але виглядає трохи дивно: повністю закрита, пальцями туди не залізеш, сіль «пучкою» не візьмеш. Отвір один — і той якийсь незрозумілий. А якщо сипати, то можна випадково висипати половину вмісту. Було б логічніше, якби були кілька маленьких дірочок зверху. А так — ні туди, ні сюди.

Сьогодні, коли вона знову трапилася мені на очі, я вирішив зробити кілька фото й загуглити зображення. І таки знайшов відповідь: це таки солонка Коростенського фарфорового заводу. Але як нею користуватися — все одно незрозуміло. Може, вона розрахована на тендітні жіночі чи дитячі пальчики? Бо мені точно буде незручно брати з неї сіль, а сипати — ризиковано.

@nobilisa, якщо ти колись прочитаєш цей допис, коли матимеш нормальний інтернет — напиши, будь ласка, як користуються такою солонкою. 🙃

А ще хочу поділитися кумедним фото. Наш син Максим возив печиво на машинці — дуже серйозно так возив. Якщо встигає, бере одразу в дві руки. Якби мав три — то й у третю запхав би. Іноді засовує в рот одразу кілька. Смішно спостерігати, як він ходить із повним ротом печеньок.

Цю машинку, до речі, йому віддав Маркіян. Але сам Маркіян уже втратив інтерес до машинок — зараз постійно залипає в планшеті. Лише коли обмежений час спливає, виходить гратися. От Максим і прийняв «естафету».

А ще сьогодні ми підгорнули картоплю. Для цього найняли місцевого чоловіка з конем і плугом. Підгортали ділянку навпроти нашої тераси, тож діти спостерігали за всім із вікна. Я ж підійшов ближче і навіть зробив фото — ось воно:

Ще я підготував вагончик до переміщення, бо збираюся передати його швагрові. Вони починають будівництво, і їм потрібно десь зберігати будматеріали. Маніпулятор, яким його будуть перевозити, високий, тому мені довелося обрізати нижні гілки дерев на шляху в саду.

Це зайняло більше часу, ніж я думав. Додому я повернувся о десятій вечора. Добре, що встиг повечеряти заздалегідь. Потім швиденько помився, ми вклали дітей спати і подивилися чергову серію "Повільних коней" — і спати самим. Хоча, якщо чесно, дружина вже пішла спати, а я — сів писати цей допис.

Але тепер іду й собі. Спокійної і мирної ночі всім! 🌙 Надобраніч!