Пташиний день

Привіт, друзі! Сьогодні мені стояло нелегке завдання — швидко написати допис про мій день, але зробити його не «для галочки», а з душею. Завдання складне, бо вже за північ, а завтра о 4-й ранку маю вставати (вже менше ніж 4 години! 😶) — перший цьогорічний виїзд у ліс по гриби. Не знаю, чи щось знайдемо (їдемо з друзями), бо це лише початок сезону, але як же відмовити собі у цій пригоді, навіть попри недосип?

То ж що я робив сьогодні? Те, що працював за комп'ютером, опустимо - це нудна частина, перейдемо до роботи руками (ну люблю я писати про це 😊)Нарешті я докосив газон практично лишилася ще маленька зовсім ділянка. Ви ж знаєте, що я кошу ділянками,тому що в моїх акумуляторів не вистачає щоб всю ділянку довкола будинку викосити за раз, тому потрібно розділяти це на 3-4,іноді п'ять разів, розділяти (залежить від висоти та густини трави). Особливо ретельно викошував біля лохини. А вона мене потішила — хоч ягоди ще зелені, але вже починають набирати легкий фіолетовий відтінок. Видно, що скоро почнуть наливатися. Тож є надія на добрий врожай.

На фото можна побачити за кущами тачку з травою — це не просто відходи, а мульча для наших грядок. Трава з газонокосарки йде на грядки з помідорами, а сьогоднішнього врожаю вистачить ще й на перець.

Фоном — мій виноградник. Частина кущів сильно постраждала від весняних заморозків, але ті, що вистояли, вже обіцяють урожай. Три з них точно дадуть грона, один — уперше, тож цікаво, яким буде смак. До речі, ми навіть наш молодий горіх накривали під час холодів. І, здається, не дарма: сьогодні помітив кілька молоденьких горішків. Це дерево — нащадок батьківського, яке родило величезні, тонкошкарлупні плоди з добрим ядром. Чи перейдуть ці якості до «дитини»? Поживемо — побачимо. Якщо ні — будемо думати, чи варто залишати дерево.

А ще сьогодні — справжній «пташиний» день. Почалося з квочки. У тещі з’явилася квочка, і вона не знала, що з нею робити — бо в неї кури суто на яйця, а квочки нечасті гості. Ми вирішили передати її моїй мамі — вона досвідчена у пташиних справах і знає, як з нею поводитися. І ось — «пташиний вантаж» приїхав у коробці до нас разом із двоюрідним братом дружини. Саме з ним, до речі, я завтра і вирушаю до лісу. Квочка приїхала трохи перелякана, у стресі, навіть встигла зіпсувати яйця (буквально - одне розбила, на решту зі стресу нахезала). Це не надто добре, бо яйця встигли охолонути, але що буде — побачимо. Можливо, щось і вилупиться.

Увечері — ще один пташиний епізод. Діти знайшли мертвого горобчика біля того ж газону, де я щойно косив. Покликали мене, я прийшов, глянув - мабуть це Міка вполювала, вона сьогодні виявила себе справжнім хижаком. Бачив як спіймала мишу. То ж припустив, що то вона Але точно не знаю, чи вона причетна до загибелі пташки — не бачив, а звинувачувати без доказів не хочу. Але мисливський інстинкт у неї на висоті. І що робити? Природний відбір, таке буває. Я просто тихо закопав пташку під яблунею. Сумний момент, але такий, що нагадує про крихкість життя.

Досить, вже пора спати. Бо 4:00 — це дуже скоро. Хто знає, може, вранці на мене чекає грибний джекпот. А якщо ні — то хоча б тиша лісу, запах вологи, перший промінь сонця крізь сосни.

Дякую, що дочитали. На добраніч, друзі!