Суниці, полуниці та шпинат

Привіт, друзі! Сьогодні було дещо холодніше, ніж учора, особливо після обіду. Якщо зранку ще визирнуло сонечко і було досить приємно, яскраво, то після обіду почав накрапати легенький дощик і стало значно холодніше. Очевидно, десь поблизу пройшов сильніший дощ, а до нас лише підтягнуло холодом. Проте під вечір знову потепліло — приблизно до того рівня, що був уранці, — і розпогодилося.

Здається, я не писав кілька днів тому, що Даринка назбирала трохи суниць — на моє прохання. Вона дуже хотіла щось зробити, аби заробити гроші. Я підказав їй назбирати суниць, бо мені якраз вони були потрібні. Я давно хотів зробити настоянку на суницях. Один раз, кілька років тому, я вже робив її, і мій шваґро дуже її оцінив — та й мені самому сподобалася.

Сьогодні, після того як суниці два дні постояли в холодильнику, я нарешті залив їх півлітрою оковитої. Чому не зробив цього одразу? Бо сподівався, що ще вдасться дозбирати. Але, на жаль, у нас поблизу суниць більше не було. Було складно щось знайти. Тож вирішив, що для настоянки того, що є, буде достатньо. Якщо ще знайду — додам пізніше.

Продовжуючи суничну тему, плавно переходжу до полуничної. Сьогодні четвер — день, коли я зазвичай закуповую продукти. Даринка в цей день ходить на малювання, і я її супроводжую. Поки вона на заняттях, я ходжу по магазинах. І — ура! — сьогодні я побачив полуницю. Спочатку — по 130 грн/кг. Вона була трохи менш ідеальна, ніж та, що продавалася поруч по 150 грн. Я вже збирався купити ту дешевшу, бо дуже хотілося полуниці зі сметаною — як у дитинстві. У нас удома є своя полуниця, але дозріває її зовсім небагато — по 10 ягід на день, які з’їдають діти. А мені дуже захотілося відчути той самий смак літа: полуниця, сметана, цукор і великий шматок хліба. Хоч зараз я хліба майже не їм, особливо білого — лише трохи чорного — та це не зупинило мене.

Я вже майже купив ту за 130, але вирішив пройтися ще по інших магазинах — і не дарма! В іншому магазині знайшов таку ж відбірну полуницю, як та, що по 150, але за 125 грн. Можливо, згодом вона ще подешевшає — до 100 грн, але це не факт. Вона ж уже коштувала і 200, і 185, і навіть знову 220. Тож я вирішив не ризикувати. І як би дивно це не звучало, але цього року 125 грн за кілограм — це вже «дешева» полуниця. Минулого року, здається, в сезон ми купували по 50–60 грн.

Отож я купив 2 кг полуниці й нарешті зробив собі велику миску полуниці зі сметаною — і дружині також. Але це був десерт. Перед тим дружина спекла шпинатну піцу — для мене, для себе і для Даринки, яка дуже її любить. До шпинату додається сир типу фета, можна ще й помідори — за бажанням. Для хлопців (сина й племінника) дружина спекла іншу піцу. Я з’їв чотири шматки шпинатної піци, а потім на десерт — полуницю зі сметаною і цукром.

Це була чудова вечеря. Справді, дуже вдала.
А як ви вважаєте?